| http://dbpedia.org/ontology/abstract
|
Прозорість власності на ЗМІ — це доступніс … Прозорість власності на ЗМІ — це доступність загальнодоступної точної, вичерпної та сучасної інформації про структури власності на ЗМІ. Правовий режим, що гарантує прозорість власності на ЗМІ, дає змогу як громадськості, так і владі ЗМІ з'ясувати, хто фактично володіє, контролює та впливає на ЗМІ, а також вплив ЗМІ на політичні партії або державні органи. Прозорість власності на ЗМІ є важливою складовою будь-якої демократичної системи ЗМІ. Експерти, європейські організації та неурядові організації сходяться на думці, що прозорість власності на ЗМІ має вирішальне значення для плюралізму та демократії засобів масової інформації оскільки, наприклад, вона забезпечує знання щодо вжиття заходів для вирішення питання концентрації та конфлікту інтересів ЗМІ. Більше того, знання громадськістю особи власників ЗМІ може запобігти зловживанням владою ЗМІ, таким як корупція в системі ЗМІ, непрозора приватизація ЗМІ, надмірний вплив на ЗМІ тощо, і робить можливим, щоб такі зловживання визнавали, оцінювали, розголошували, обговорювали і запобігали. Прозорість також гарантує, що пересічні громадяни можуть бути проінформовані про особистість, інтереси та вплив, що лежить в основі вмісту та новин, які вони споживають, а також те, що ринок ЗМІ може функціонувати на справедливій основі, особливо, наприклад, для нових учасників ринку. Більше того, прозорість власності на засоби масової інформації полегшує знання громадськості про медіа-середовище; робить можливим критичну оцінку виробленого змісту та підсилює дискусії щодо роботи медіасистеми. Важливість прозорості володіння ЗМІ для будь-якого демократичного та плюралістичного суспільства широко визнана Європейським Парламентом, Групою високого рівня Європейської Комісії з питань свободи та плюралізму ЗМІ та Радою Європи. В останні роки на глобальному рівні відбулася безпрецедентна дискусія щодо прозорості власності компаній, на яку зверталися, наприклад, Партнерство відкритого уряду та уряди країн Великої вісімки у заяві 2014 року, що встановлює принципи прозорості власності на ЗМІ. У 2016 році, після так званого скандалу "Панамські документи ", відсутність записів юридичної фірми Mossack Fonseca, що базується в Панамі, прозорість власності компаній набрала обертів у публічних дебатах. Щоб громадськість знала, хто ефективно володіє та впливає на засоби масової інформації, національні правові рамки повинні забезпечити розкриття принаймні наступної основної базової інформації: найменування та контактні дані засобів масової інформації; конституційні документи; розмір пакетів акцій понад заданий поріг; ім'я та контактні дані безпосередніх власників із заданим відсотком частки; особи осіб, які мають непрямий контроль або мають значний інтерес у певній медіа-компанії; статус громадянства / місця проживання осіб, які мають принаймні певний відсоток участі; країна доміциляції компанії з щонайменше заданим відсотком акцій. Що важливо, щоб зрозуміти, хто насправді володіє та контролює конкретний ЗМІ, необхідно перевірити, хто перебуває поза офіційними пакетами акцій, і ретельно вивчити непряме, контрольне та бенефіціарне володіння, яке стосується акцій медіакомпанії, що утримуються від імені іншої особи. Щоб ця інформація була доступною для громадян та національних органів масової інформації, ця інформація повинна бути оновленою, доступною для пошуку, безкоштовною та багаторазовою. Прозорість власності на ЗМІ залишається складно забезпечити у більшості європейських країн. Хоча деякі держави-членкиня ЄУ мають законодавство, що забезпечує прозорість власності на ЗМІ відповідно до найкращих міжнародних стандартів, такого законодавства все ще бракує у багатьох державах-членах, а в деяких випадках національне законодавство допускає приховане або опосередковане володіння ЗМІ. У нещодавній резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 2015 року із занепокоєнням відзначається, що засоби масової інформації часто належать і контролюються непрозоро. Це пов'язано або з відсутністю національних положень про прозорість, або з непрозорими непрямими або прихованими схемами власності, часто пов'язаними з політичними, економічними чи релігійними інтересами та приналежностями.релігійними інтересами та приналежностями.
, Transparency of media ownership refers to … Transparency of media ownership refers to the public availability of accurate, comprehensive and up-to-date information about media ownership structures. A legal regime guaranteeing transparency of media ownership makes possible for the public as well as for media authorities to find out who effectively owns, controls and influences the media as well as media influence on political parties or state bodies. Transparency of media ownership is an essential component of any democratic media system. Experts, European organisations and NGOs agree that transparency of media ownership is crucial for media pluralism and democracy as, for instance, it provides the knowledge to take steps to address media concentration and conflict of interests. Moreover, public knowledge of media owners' identities can prevent abuses of media power, such as corruption in the media system, opaque undue influences over the media, etc., and makes possible that such abuses are recognised, assessed, publicised, debated and prevented. Transparency also ensures that ordinary citizens can be informed about the identity, interests and influences behind contents and news they consume, and that media market can function on a fair basis, especially, for instance, for new entrants in the market. Moreover, transparency of media ownership facilitates the public knowledge on the media environment; makes possible a critical assessment of the contents produced and strengthens debate on the way the media system operates. The importance of transparency of media ownership for any democratic and pluralist society has been broadly recognised by the European Parliament, the and the Council of Europe. In the last years, there has been an unprecedented debate at the global level around company ownership transparency which has been addressed, for example, by the Open Government Partnership and by the G8 governments in a 2014 statement setting the principles on media ownership transparency. In 2016, following the so-called "Panama Papers" scandal, the lack of records held by the Panama-based legal firm Mossack Fonseca, transparency of company ownership gained momentum in the public debate. To ensure that the public knows who effectively owns and influences the media, national legal frameworks should ensure the disclosure of at least the following essential basic information: name and contact details of the media outlets; constitutional documents; size of shareholdings over a given threshold; name and contact details of direct owners with a given percentage of shareholding; identity of the persons with indirect control or have a significant interest in a given media company; citizenship/residence status of individuals with at least a certain shareholding percentage; country of domicile of company with at least a given shareholding percentage. Importantly, to understand who really owns and controls a specific media outlet it is necessary to check who is beyond the official shareholdings and scrutinise indirect, controlling and beneficial ownership which refers on shares of a media company hold on behalf of another person. To be meaningful and easily accessible by the citizens and national media authorities, this information should be updated, searchable, free and reusable. Transparency of media ownership remains difficult to fulfill in most of European countries. While some EU member States have legislation ensuring transparency of media ownership in compliance to the best international standards, such legislation is still lacking in many member States and in some cases national legislation allows for hidden or indirect media ownership. A recent 2015 resolution by the Parliamentary Assembly of the Council of Europe, notes with concern that media outlets are frequently owned and controlled in an opaque-manner. This is due either to the lack of national transparency provisions or to non-transparent indirect or hidden ownership schemes, often linked to political, economic or religious interests and affiliations.c or religious interests and affiliations.
|
| rdfs:comment |
Прозорість власності на ЗМІ — це доступніс … Прозорість власності на ЗМІ — це доступність загальнодоступної точної, вичерпної та сучасної інформації про структури власності на ЗМІ. Правовий режим, що гарантує прозорість власності на ЗМІ, дає змогу як громадськості, так і владі ЗМІ з'ясувати, хто фактично володіє, контролює та впливає на ЗМІ, а також вплив ЗМІ на політичні партії або державні органи. Щоб ця інформація була доступною для громадян та національних органів масової інформації, ця інформація повинна бути оновленою, доступною для пошуку, безкоштовною та багаторазовою.для пошуку, безкоштовною та багаторазовою.
, Transparency of media ownership refers to … Transparency of media ownership refers to the public availability of accurate, comprehensive and up-to-date information about media ownership structures. A legal regime guaranteeing transparency of media ownership makes possible for the public as well as for media authorities to find out who effectively owns, controls and influences the media as well as media influence on political parties or state bodies. To be meaningful and easily accessible by the citizens and national media authorities, this information should be updated, searchable, free and reusable.be updated, searchable, free and reusable.
|
