| http://dbpedia.org/ontology/abstract
|
La medicina griega es la medicina desarrol … La medicina griega es la medicina desarrollada en la Antigua Grecia. Probablemente basada en la medicina egipcia, se remonta a la época homérica, aunque verdaderamente no se desarrolló hasta el siglo V a. C. con Hipócrates. La Ilíada cita como médicos a los guerreros aqueos Macaón y Podalirio, dos hijos de Asclepio, dios de la medicina, así como al dios Peán, médico de los dioses. El primero se encargó, sobre todo, de curar a Menelao, herido por una flecha. Comenzó por examinar (griego antiguo ἰδεῖν/ideĩn, literalmente «ver») al enfermo y después de retirar la flecha, desvistió al herido, succionó la sangre de la herida y le aplicó medicamentos(φάρμακα/phármaka); los cuales no se precisan, excepto que le fueron ofrecidos por el centauro Quirón a Asclepio, quien se los entregó a Macaón. La medicina era ya reconocida como un arte en parte: «Un médico, por sí mismo, vale como muchos panes», declara Idomeneo a propósito de Macaón, fórmula que se convertiría en proverbial. La Ilíada, que concede más importancia a Macaón que a Podalirio. Los comentaristas antiguos sugirieron que Homero veía a Macaón como un cirujano y a su hermano como un simple médico: su nombre provendría de (μάχαιρα/mákhaira), «cuchillo». El propio dios Peán curó a Hades, herido por una flecha disparada por Heracles: esparció medicamentos (pharmaka) sobre la herida, especificando que eran analgésicos. La Odisea menciona a médicos de profesión: el porquero Eumeo dice de la figura del médico (ἰατήρ/iatếr, literalmente «el que cura») que forma parte de los «artesanos que rinden servicio a todos», a semejanza del techador o del aedo y del adivino. En otro lugar, el poeta rinde homenaje a la ciencia médica de los egipcios, a los que califica «hijos de Peán».pcios, a los que califica «hijos de Peán».
, A medicina da Grécia Antiga antiga era uma … A medicina da Grécia Antiga antiga era uma compilação de teorias e práticas que se expandiam constantemente através de novas ideologias e provações. Muitos componentes foram considerados na medicina grega antiga, entrelaçando o espiritual com o físico. Especificamente, os antigos gregos acreditavam que a saúde era afetada pelos humores, localização geográfica, classe social, dieta, trauma, crenças e mentalidade. Acreditavam que as doenças eram "punições divinas" e que a cura era um "presente dos deuses". Enquanto os ensaios continuavam, onde as teorias eram testadas contra os sintomas e resultados, as crenças espirituais puras sobre "punições" e "presentes" eram substituídas por uma fundação baseada na causa física, ou seja, causa e efeito. na causa física, ou seja, causa e efeito.
, Давньогрецька медицина являла собою сукупн … Давньогрецька медицина являла собою сукупність теорій і практик, які постійно розширювались через нові ідеології, випробування та експерименти. Перша відома медична школа Стародавньої Греції була відкрита в Кніді в 700 році до н. е. У ній працював Алкмеон, автор першої праці з анатомії, і саме в цій школі була вперше застосована практика спостереження за пацієнтами. Пізніше свою школу на острові Кос заснував Гіппократ, відомий як «Батько сучасної медицини». Незважаючи на загальновідому повагу еллінів до єгипетської медицини, в ті часи не було успішних спроб перенести досвід єгиптян на грецьку землю через брак письмових джерел і труднощі в розумінні давніх медичних термінів. Втім відомо, що для своїх медичних довідників греки запозичили безліч рецептів єгипетських ліків. Вплив Єгипту став більш очевидним після створення грецької медичної школи в Александрії. Багато компонентів розглядалися в давньогрецькій медицині, переплітаючи духовне з фізичним. Зокрема, стародавні греки вважали, що на здоров'я впливають гуморизм, географічне розташування, соціальний клас, дієта, травми, вірування та мислення. На початку древні греки вважали, що хвороби - це «божественні покарання», а зцілення – «дар від богів». Поки тривали випробування, в яких теорії перевірялися з погляду симптомів та результатів лікування, чисті духовні вірування щодо «покарань» та «дарів» були замінені фундаментом, заснованим на фізичному, тобто причині та наслідку. Гуморизм відноситься до крові, мокротиння, жовтої жовчі та чорної жовчі. Отже, погане самопочуття було наслідком неправильного співвідношення чотирьох гуморів. Також було теоретизовано, що стать відіграє певну роль у медицині, оскільки деякі захворювання та способи лікування відрізняються для жінок та чоловіків. Більше того, географічне положення та соціальний клас впливали на умови життя людей і можуть піддавати їх різним екологічним питанням, таким як комарі, щури та наявність чистої питної води. Вважалося, що дієта також є проблемою, і на неї може вплинути відсутність доступу до належного харчування. Травми, такі як ті, які зазнали гладіатори, від укусів собак або інших травм, відігравали певну роль у теоріях, що стосуються розуміння анатомії та інфекцій. Крім того, в теоріях діагностики та лікування було зосереджено значну увагу на переконаннях та настроях пацієнта. Було визнано, що розум відігравав певну роль у зціленні, або що він також може бути єдиною основою хвороби.ін також може бути єдиною основою хвороби.
, Starořecké lékařství je rané stadium vývoj … Starořecké lékařství je rané stadium vývoje západní medicíny. V řeckém lékařství se projevovaly tři složky: empirie, náboženská magie a spekulace přírodních filosofů. Magická složka mizela stále víc, jak se snižoval význam kultu léčivých božstev. Nad lékařství jiných starověkých národů se řecké lékařství povzneslo tím, že dokázalo zkoumat příčiny zdraví a nemocí a tím dalo základ diagnostice, prognostice a terapii. Existovaly lékařské školy na Kóu a na Kindu.istovaly lékařské školy na Kóu a na Kindu.
, La medicina de l'antiga Grècia era una com … La medicina de l'antiga Grècia era una compilació de teories i de pràctiques que s'ampliaven constantment a través de noves ideologies i assaigs. En la medicina grega antiga es consideraven molts components, que entrellaçaven allò espiritual amb allò físic. En concret, els antics grecs creien que la salut es veia afectada pels humors, la ubicació geogràfica, la classe social, la dieta, els traumes, les creences i la mentalitat. Al principi, els antics grecs creien que les malalties eren «càstigs divins» i que la curació era un «regal dels déus». A mesura que van continuar els assajos, en què les teories es van provar amb símptomes i resultats, les creences espirituals pures sobre «càstigs» i «regals» es van substituir per un fonament basat en allò físic, és a dir, la causa i l'efecte. Els termes grecs antics utilitzats per referir-se a la medicina, tekhne iatrikè, grec antic: τέχνη ιατρικἠ (tècnica o art de la curació), ieter kakon, grec antic: ἰητήρ κακόν, literalment "el que guareix allò dolent", per anomenar el metge o khirurguín, grec antic: χειρουργεῖν, "treballador de les mans", per al cirurgià demostren que entenien la medicina com una ciència. La Ilíada esmenta com a metges els guerrers aqueus Macàon i Podaliri, dos fills d'Asclepi, déu de la medicina, així com al déu Peà, metge dels déus. El primer es va encarregar, sobretot, de guarir Menelau, ferit per una fletxa. Va començar per examinar (grec antic: ἰδεῖν ideĩn literalment «veure») el malalt i després de retirar la fletxa, va desvestir el ferit, va succionar la sang de la ferida i li va aplicar medicaments grec antic: φάρμακα fàrmaka, sobre els quals no tenim més detalls, llevat que li van ser oferts pel centaure Quiró a Asclepi, qui els va lliurar a Macàon. La medicina ja era reconeguda com un art en part: «Un metge, per si mateix, val com molts homes», declara Idomeneu a propòsit de Macàon, una fórmula que esdevindrà proverbial.Atès que la Ilíada dóna més importància a Macàon que a Podaliri, els comentaristes antics han suggerit que Homer veia Macàon com un cirurgià, mentre que el seu germà un simple metge: el seu nom vindria de μάχαιρα / màkhaira, "ganivet". Peà tracta igualment Hades, ferit per una fletxa llançada per Hèracles: estén medicaments, grec antic: φάρμακα fàrmaka, sobre la ferida, i aquest cop especifica aquesta vegada que són analgèsics. L'Odissea esmenta metges de professió: el porquer Eumeu diu de la figura del metge (grec antic: ἰατήρ iater, literalment «el que guareix») que forma part dels «artesans que donen servei a tots», com el teuler o l'aede, però també l'endeví. En un altre lloc, el poeta ret homenatge a la ciència mèdica dels egipcis, als quals qualifica de «fills de Peà».is, als quals qualifica de «fills de Peà».
, Die erste bekannte griechische medizinisch … Die erste bekannte griechische medizinische Schule wurde um 550 v. Chr. im unteritalischen Kroton eröffnet, wo Alkmaion von Kroton lehrte, der Autor des ersten anatomischen Werkes; hier wurde die Praxis der Patientenbeobachtung begründet. Die altgriechische Medizin konzentrierte sich im Wesentlichen auf die Humoralpathologie oder Viersäftelehre. Die bedeutendste Rolle in der griechischen Medizin der Antike spielte der Arzt Hippokrates von Kos, bekanntester Vertreter der medizinischen Schule in Kos. Hippokrates und seine Schüler dokumentierten schriftlich ihre Erfahrungen, später zusammengefasst im Corpus Hippocraticum, in dem sich auch der Eid des Hippokrates befindet. Der in Rom tätige Grieche Galenos war einer der wichtigsten Chirurgen der Antike, dem zahlreiche kühne Operationen, einschließlich Hirn- und Augenoperationen, gelangen. Die Schriften des Hippokrates, Galens und anderer waren von nachhaltigem Einfluss auf die mittelalterliche europäische und islamische Medizin, bis im 14. Jahrhundert zahlreiche Ansichten als überholt abgetan wurden.che Ansichten als überholt abgetan wurden.
, Antikvgreka medicino estis kompilaĵo de te … Antikvgreka medicino estis kompilaĵo de teorioj kaj praktikoj kiuj estis konstante etendanta tra novaj ideologioj kaj klopodoj. Multaj komponantoj estis konsiderataj en antikvgrekia medicino, interplektante spiritajn kun fizikaj aspektoj. Specife, la teorioj kaj ideologioj el kiuj derivas la antikvgrekia medicino inkludis la humorojn, la sekson, geografian lokon, socian klason, dieton, vundojn, kredojn kaj mensostaton. dieton, vundojn, kredojn kaj mensostaton.
, La théorie médicale des premiers Grecs pro … La théorie médicale des premiers Grecs prolonge la conception indo-européenne des « trois médecines » étudiée par Emile Benveniste (Le vocabulaire des institutions indo-européennes, Paris, 1969) : « par la formule, par la plante, par le couteau ». Elle a suivi l'évolution de la société héroïque des proto-hellènes, puis de la cité classique stabilisée, enfin de l'oecumène. La médecine en Grèce antique est plus connue à partir de l'époque homérique. Elle connaît un nouvel essor dans une société complexe au Ve siècle av. J.-C. avec Hippocrate.xe au Ve siècle av. J.-C. avec Hippocrate.
, Ancient Greek medicine was a compilation o … Ancient Greek medicine was a compilation of theories and practices that were constantly expanding through new ideologies and trials. Many components were considered in ancient Greek medicine, intertwining the spiritual with the physical. Specifically, the ancient Greeks believed health was affected by the humors, geographic location, social class, diet, trauma, beliefs, and mindset. Early on the ancient Greeks believed that illnesses were "divine punishments" and that healing was a "gift from the Gods". As trials continued wherein theories were tested against symptoms and results, the pure spiritual beliefs regarding "punishments" and "gifts" were replaced with a foundation based in the physical, i.e., cause and effect. Humorism (or the four humors) refers to blood, phlegm, yellow bile and black bile. Each of the four humors were linked to an organ, temper, season and element. It was also theorized that sex played a role in medicine because some diseases and treatments were different for females than for males. Moreover, geographic location and social class affected the living conditions of the people and might subject them to different environmental issues such as mosquitoes, rats, and availability of clean drinking water. Diet was thought to be an issue as well and might be affected by a lack of access to adequate nourishment. Trauma, such as that suffered by gladiators, from dog bites or other injuries, played a role in theories relating to understanding anatomy and infections. Additionally, there was significant focus on the beliefs and mindset of the patient in the diagnosis and treatment theories. It was recognized that the mind played a role in healing, or that it might also be the sole basis for the illness. Ancient Greek medicine began to revolve around the theory of humors. The humoral theory states that good health comes from a perfect balance of the four humors: blood, phlegm, yellow bile, and black bile. Consequently, poor health resulted from improper balance of the four humors. Hippocrates, known as the "Father of Modern Medicine", established a medical school at Cos and is the most important figure in ancient Greek medicine. Hippocrates and his students documented numerous illnesses in the Hippocratic Corpus, and developed the Hippocratic Oath for physicians, which is still in use today. His students and him also created medical terminology that is part of our vocabulary today. Medical words included acute, chronic, epidemic, exacerbation, relapse, and others. The contributions to ancient Greek medicine of Hippocrates, Socrates and others had a lasting influence on Islamic medicine and medieval European medicine until many of their findings eventually became obsolete in the 14th century. The earliest known Greek medical school opened in Cnidus in 700 BC. Alcmaeon, author of the first anatomical compilation, worked at this school, and it was here that the practice of observing patients was established. Despite their known respect for ancient Egyptian medicine, attempts to discern any particular influence on Greek practice at this early time have not been dramatically successful because of the lack of sources and the challenge of understanding ancient medical terminology. It is clear, however, that the Greeks imported Egyptian substances into their pharmacopoeia, and the influence became more pronounced after the establishment of a school of Greek medicine in Alexandria. a school of Greek medicine in Alexandria.
, Kedokteran Yunani Kuno adalah sekumpulan teori dan praktik yang tersebar melalui ideologi dan penerapan baru. Beberapa komponen dianggap berada dalam kedokteran Yunani Kuno
, الطب عند اليونان لقد كان أهم الحوادث في تا … الطب عند اليونان لقد كان أهم الحوادث في تاريخ العلوم اليونانية في عصر بركليز (القرن الخامس قبل الميلاد) نهضة الطب القائم على العقل لا على الخرافة، ذلك أنّ الطب اليوناني قبل ذلك الوقت كان وثيق الارتباط بالدين إلى حد كبير، وكان كهنة هيكل أسقليبيوس Asclepius لا يزالون يقومون بعلاج المرضى، وكان العلاج في هذا الهيكل يقوم على خليط من الأدوية التجريبية والطقوس الدينية والرُقى السحرية التي تؤثر في خيال المريض وتطلق عقاله، وليس ببعيد أنهم كانوا يلجؤون إلى التنويم المغناطيسي وإلى بعض المخدرات، وكان الطب الدنيوي ينافس الطب الديني ويحاول أن يتغلب عليه، وكان أنصار هذا وذاك يعزون منشأ علمهم إلى أسكليبيوس، ولكن الأسكليبيوسيين غير الدينيين كانوا يرفضون الاستعانة بالدين في عملهم، ولا يدَّعون أنهم يعالجون المرضى بالمعجزات، وقد أفلحوا شيئا فشيئا في إقامة الطب على قواعد العقل. وتطور الطب الدنيوي في بلاد اليونان أثناء القرن الخامس قبل الميلاد في أربع مدارس كبرى: في كوس ونيدس من مدن آسيا الصغرى، وفي كرتونا وصقلية ب إيطاليا. وفي أكرغاس اقتسم أنبادوقليس (وهو نصف فيلسوف ونصف رجل معجزات) مفاخر الطب مع أكرون Acron الطبيب المفكر المنطقي. وقد وصلت إلينا أنباء مدوَّنة ترجع إلى عام (520ق.م) عن طبيب يدعى Democedes، ولد في كرتونا، ومارس مهنة الطب في إيجينا وساموس وسوسة، وعالج دارا والملكة أتوسا Atossa، ثم عاد ليقضي آخر أيامه في مسقط رأسه. وفي كرتونا أيضا أخرجت المدرسةالفيثاغورثية أوسع أطباء اليونان شهرة قبل أبوقراط ونعني به ألكمايون Alcmaeon، الذي يُلقبونه الأب الحقيقي للطب اليوناني، ولكنه في واقع الأمر لم يكن إلا اسما متأخرا في ثبت طويل من أسماء الأطباء غير الدينيين الذين ضاعت أسماؤهم في ما وراء التاريخ، وقد نشر هذا الطبيب في أوائل القرن الخامس قبل الميلاد كتابا في الطبيعة بيراي فيسيوس peri physeos، ومبلغ علمنا أنه كان أول من حدد من اليونان موضع العصب البصري وقناة أستاخيو التي تصل الطبلة إلى البلعوم (نفير أوستاش)، وشرَّح الحيوانات، وفسَّر فيزيولوجيا النوم، وقرر أنّ المخ هو العضو الرئيسي في عملية التفكير، وعرَّف الصحة تعريفا فيثاغورثيا فقال: إنها التوافق بين أجزاء الجسم المختلفة. وكان أكبر رجال الطب في نيدس هو Euryphron، الذي كتب في الطب خلاصة موجزة تُعرف باسم الجمل النيدية، وقال عن التهاب البلورا إنه مرض في الرئتين، وإنّ الإمساك منشأ الكثير من الأمراض، وذاع صيته لنجاحه في عمليات التوليد، وقامت حرب مشؤومة بيم مدرستي كوس ونيدس لأنّ النيديين لم يكونوا يحبون ولع أبوقراط في أن يقوم التشخيص على معرفة طبائع الأمراض، ومن ثم أصروا على وجوب العناية بتصنيف الأمراض كلها تصنيفا دقيقا، وعلاج كل مرض منها بطريقته الخاصة، وتسرب في نهاية الأمر الكثير من الكتابات النيدية إلى المجموعة الطبية الأبوقراطية.ت النيدية إلى المجموعة الطبية الأبوقراطية.
, Antzinako greziarrek medikuntza izendatzek … Antzinako greziarrek medikuntza izendatzeko erabiltzen zuten termino klasikoak, tekhne iatriké (sendatzeko teknika edo artea), “gaixotasunen medikuari” deitzeko ietèr kakôn edo zirujauari deitzeko kheirourgein, ‘esku langilea’, erakusten digute medikuntza zientzia bezala ulertzen zutela. Gizakia naturari gain hartzen hasten da eta bere mitoen bitartez, Jainkoei erronkak jartzen hasten da (Ankises, Peleo, Likaon edo Odiseo). Medikuntza ezagutzak ikus daitezkeen Antzinako Greziako obra zaharrenak poema homerikoak dira: Iliada eta Odisea. poema homerikoak dira: Iliada eta Odisea.
, La medicina greca con la civiltà minoica a … La medicina greca con la civiltà minoica arriva già ad un alto grado di sviluppo, anche sociale; a Cnosso esistevano per esempio già bagni e latrine e l'arte medica era esercitata da esperti remunerati. Tale medicina ha contenuti magici e misterici: Apollo è considerato il fondatore dell'arte Medica, Pallade Atena legislatrice sanitaria, mentre Chirone viene considerato il fondatore e maestro della medicina. Un'altra importante figura mitologica greca legata alla medicina è il troiano Iapige, medico di Enea. Secondo la leggenda Apollo, colto da indomabile amore per il giovane, gli offrì le sue arti, ma Iapige, per salvare il padre morente, preferì imparare l'arte della medicina. In Tessaglia Asclepio, allievo di Chirone, compie guarigioni miracolose che spesso avvengono durante il sonno tramite il contatto col dio o col serpente; si ritrovavano templi a lui dedicati in molte regioni della Grecia, sempre vicini a fonti purissime o termali con gimnasi e sanatori. Il culto di Asclepio, introdotto ad Atene nel 429 a.C. fu portato poi anche a Roma dove nell'isola Tiberina fu fondato il primo tempio di Esculapio. Contemporaneamente si sviluppa in Grecia una medicina laica con medici pratici; nel VI secolo a.C. inizia la medicina scientifica che si colloca in scuole filosofiche (ricordiamo la scuola medica di Crotone). È dalla concezione biologica dei pitagorici e dalla dottrina dell'armonia che deriverà l'opera di grandi medici: Alcmeone di Crotone, Filolao di Taranto, Temisone di Laodicea ed Empedocle di Agrigento. Per esempio quest'ultimo considerato guaritore miracoloso, è un grande igienista e "dominatore di epidemie" che porta avanti concetti ancora validi quali la sopravvivenza dei più forti e la possibilità di scambio di sostanze attraverso i pori. Sotto questa spinta nascono scuole in Italia meridionale e nel Mediterraneo: Cirene, Rodi, Cnido e Kos. Altri medici, citati da Galeno nelle sue opere, sono Senocrate di Afrodisia, Abascanto e Mnemone. Il maggiore esponente della medicina greca rimane Ippocrate, appartenente alla famiglia degli Asclepiadi di Cos. Esso segue il principio dei 4 elementi: aria, terra, acqua, fuoco. Ognuno di essi contiene una qualità: freddo, asciutto, umido, caldo. Dalla combinazione di tutto ciò si creano gli umori: bile nera, bile gialla, flegma e sangue; la loro perfetta armonia mantiene la salute (eucrasia). Quando anche uno solo di questi umori è in eccesso, in difetto, isolato o mescolato si ha la malattia. L'Ippocratica è quindi una medicina umorale dove la guaritrice per eccellenza è la natura (la febbre è considerata una forma di difesa, come la crisi con aumento di secrezione). Si hanno conoscenze sulle patologie polmonari e sulle infezioni acute delle ghiandole, sul sistema digestivo e circolatorio, mentre è minore la conoscenza del sistema nervoso. Il tentativo di mettere in connessione il microcosmo col macrocosmo porta a sviluppare il concetto di Patologie Costituzionali (in auge fino al XIX secolo), lo studio della climatologia (Libro delle arie, delle acque e dei luoghi) e la connessione delle cause esterne nella malattia che si diffuse in Europa e in Asia. Altro libro famoso è il Libro degli Aforismi in cui si insegna a fare diagnosi partendo dall'osservazione del malato (facies hippocratica). Sintetizzando, si può dire che la terapia ippocratica trae:
* dalla filosofia e dal ragionamento, la concezione cosmica universale e biologica che forma la base;
* dall'osservazione del malato, l'indirizzo clinico. Per la prima volta si comprende la necessità di conservare le energie dell'individuo, ricercare le cause della malattia senza perdere di vista lo scopo: guarire il malato. Quindi la medicina ippocratica è scienza, arte, esperienza e ragionamento senza preconcetti né superstizioni.amento senza preconcetti né superstizioni.
, Первая известная школа древнегреческой мед … Первая известная школа древнегреческой медицины была открыта в Книде в 700 году до н. э. В ней работал Алкмеон, автор первого труда по анатомии, и именно в этой школе была впервые применена практика наблюдения за пациентами. Позднее свою школу на острове Кос основал Гиппократ. Несмотря на общеизвестное уважение эллинов к египетской медицине, в те времена не было успешных попыток перенести опыт египтян на греческую землю из-за недостаточного количества письменных источников и трудностей в понимании древней медицинской терминологии. Известно, впрочем, что для своих медицинских справочников греки позаимствовали множество рецептов египетских лекарств. Влияние Египта стало более очевидным после создания греческой медицинской школы в Александрии.греческой медицинской школы в Александрии.
|
| rdfs:comment |
A medicina da Grécia Antiga antiga era uma … A medicina da Grécia Antiga antiga era uma compilação de teorias e práticas que se expandiam constantemente através de novas ideologias e provações. Muitos componentes foram considerados na medicina grega antiga, entrelaçando o espiritual com o físico. Especificamente, os antigos gregos acreditavam que a saúde era afetada pelos humores, localização geográfica, classe social, dieta, trauma, crenças e mentalidade. Acreditavam que as doenças eram "punições divinas" e que a cura era um "presente dos deuses". Enquanto os ensaios continuavam, onde as teorias eram testadas contra os sintomas e resultados, as crenças espirituais puras sobre "punições" e "presentes" eram substituídas por uma fundação baseada na causa física, ou seja, causa e efeito. na causa física, ou seja, causa e efeito.
, Первая известная школа древнегреческой мед … Первая известная школа древнегреческой медицины была открыта в Книде в 700 году до н. э. В ней работал Алкмеон, автор первого труда по анатомии, и именно в этой школе была впервые применена практика наблюдения за пациентами. Позднее свою школу на острове Кос основал Гиппократ. Несмотря на общеизвестное уважение эллинов к египетской медицине, в те времена не было успешных попыток перенести опыт египтян на греческую землю из-за недостаточного количества письменных источников и трудностей в понимании древней медицинской терминологии. Известно, впрочем, что для своих медицинских справочников греки позаимствовали множество рецептов египетских лекарств. Влияние Египта стало более очевидным после создания греческой медицинской школы в Александрии.греческой медицинской школы в Александрии.
, Antikvgreka medicino estis kompilaĵo de te … Antikvgreka medicino estis kompilaĵo de teorioj kaj praktikoj kiuj estis konstante etendanta tra novaj ideologioj kaj klopodoj. Multaj komponantoj estis konsiderataj en antikvgrekia medicino, interplektante spiritajn kun fizikaj aspektoj. Specife, la teorioj kaj ideologioj el kiuj derivas la antikvgrekia medicino inkludis la humorojn, la sekson, geografian lokon, socian klason, dieton, vundojn, kredojn kaj mensostaton. dieton, vundojn, kredojn kaj mensostaton.
, الطب عند اليونان لقد كان أهم الحوادث في تا … الطب عند اليونان لقد كان أهم الحوادث في تاريخ العلوم اليونانية في عصر بركليز (القرن الخامس قبل الميلاد) نهضة الطب القائم على العقل لا على الخرافة، ذلك أنّ الطب اليوناني قبل ذلك الوقت كان وثيق الارتباط بالدين إلى حد كبير، وكان كهنة هيكل أسقليبيوس Asclepius لا يزالون يقومون بعلاج المرضى، وكان العلاج في هذا الهيكل يقوم على خليط من الأدوية التجريبية والطقوس الدينية والرُقى السحرية التي تؤثر في خيال المريض وتطلق عقاله، وليس ببعيد أنهم كانوا يلجؤون إلى التنويم المغناطيسي وإلى بعض المخدرات، وكان الطب الدنيوي ينافس الطب الديني ويحاول أن يتغلب عليه، وكان أنصار هذا وذاك يعزون منشأ علمهم إلى أسكليبيوس، ولكن الأسكليبيوسيين غير الدينيين كانوا يرفضون الاستعانة بالدين في عملهم، ولا يدَّعون أنهم يعالجون المرضى بالمعجزات، وقد أفلحوا شيئا فشيئا في إقامة الطب على قواعد العقل. شيئا فشيئا في إقامة الطب على قواعد العقل.
, La medicina griega es la medicina desarrol … La medicina griega es la medicina desarrollada en la Antigua Grecia. Probablemente basada en la medicina egipcia, se remonta a la época homérica, aunque verdaderamente no se desarrolló hasta el siglo V a. C. con Hipócrates. La Odisea menciona a médicos de profesión: el porquero Eumeo dice de la figura del médico (ἰατήρ/iatếr, literalmente «el que cura») que forma parte de los «artesanos que rinden servicio a todos», a semejanza del techador o del aedo y del adivino. En otro lugar, el poeta rinde homenaje a la ciencia médica de los egipcios, a los que califica «hijos de Peán».pcios, a los que califica «hijos de Peán».
, Ancient Greek medicine was a compilation o … Ancient Greek medicine was a compilation of theories and practices that were constantly expanding through new ideologies and trials. Many components were considered in ancient Greek medicine, intertwining the spiritual with the physical. Specifically, the ancient Greeks believed health was affected by the humors, geographic location, social class, diet, trauma, beliefs, and mindset. Early on the ancient Greeks believed that illnesses were "divine punishments" and that healing was a "gift from the Gods". As trials continued wherein theories were tested against symptoms and results, the pure spiritual beliefs regarding "punishments" and "gifts" were replaced with a foundation based in the physical, i.e., cause and effect.d in the physical, i.e., cause and effect.
, Kedokteran Yunani Kuno adalah sekumpulan teori dan praktik yang tersebar melalui ideologi dan penerapan baru. Beberapa komponen dianggap berada dalam kedokteran Yunani Kuno
, La medicina greca con la civiltà minoica a … La medicina greca con la civiltà minoica arriva già ad un alto grado di sviluppo, anche sociale; a Cnosso esistevano per esempio già bagni e latrine e l'arte medica era esercitata da esperti remunerati. Tale medicina ha contenuti magici e misterici: Apollo è considerato il fondatore dell'arte Medica, Pallade Atena legislatrice sanitaria, mentre Chirone viene considerato il fondatore e maestro della medicina. Un'altra importante figura mitologica greca legata alla medicina è il troiano Iapige, medico di Enea. Secondo la leggenda Apollo, colto da indomabile amore per il giovane, gli offrì le sue arti, ma Iapige, per salvare il padre morente, preferì imparare l'arte della medicina. In Tessaglia Asclepio, allievo di Chirone, compie guarigioni miracolose che spesso avvengono durante il sonno tre che spesso avvengono durante il sonno tr
, Давньогрецька медицина являла собою сукупн … Давньогрецька медицина являла собою сукупність теорій і практик, які постійно розширювались через нові ідеології, випробування та експерименти. Перша відома медична школа Стародавньої Греції була відкрита в Кніді в 700 році до н. е. У ній працював Алкмеон, автор першої праці з анатомії, і саме в цій школі була вперше застосована практика спостереження за пацієнтами. Пізніше свою школу на острові Кос заснував Гіппократ, відомий як «Батько сучасної медицини». Незважаючи на загальновідому повагу еллінів до єгипетської медицини, в ті часи не було успішних спроб перенести досвід єгиптян на грецьку землю через брак письмових джерел і труднощі в розумінні давніх медичних термінів. Втім відомо, що для своїх медичних довідників греки запозичили безліч рецептів єгипетських ліків. Вплив Єгипту став бтів єгипетських ліків. Вплив Єгипту став б
, Starořecké lékařství je rané stadium vývoj … Starořecké lékařství je rané stadium vývoje západní medicíny. V řeckém lékařství se projevovaly tři složky: empirie, náboženská magie a spekulace přírodních filosofů. Magická složka mizela stále víc, jak se snižoval význam kultu léčivých božstev. Nad lékařství jiných starověkých národů se řecké lékařství povzneslo tím, že dokázalo zkoumat příčiny zdraví a nemocí a tím dalo základ diagnostice, prognostice a terapii. Existovaly lékařské školy na Kóu a na Kindu.istovaly lékařské školy na Kóu a na Kindu.
, Antzinako greziarrek medikuntza izendatzek … Antzinako greziarrek medikuntza izendatzeko erabiltzen zuten termino klasikoak, tekhne iatriké (sendatzeko teknika edo artea), “gaixotasunen medikuari” deitzeko ietèr kakôn edo zirujauari deitzeko kheirourgein, ‘esku langilea’, erakusten digute medikuntza zientzia bezala ulertzen zutela. Gizakia naturari gain hartzen hasten da eta bere mitoen bitartez, Jainkoei erronkak jartzen hasten da (Ankises, Peleo, Likaon edo Odiseo). Medikuntza ezagutzak ikus daitezkeen Antzinako Greziako obra zaharrenak poema homerikoak dira: Iliada eta Odisea. poema homerikoak dira: Iliada eta Odisea.
, La théorie médicale des premiers Grecs pro … La théorie médicale des premiers Grecs prolonge la conception indo-européenne des « trois médecines » étudiée par Emile Benveniste (Le vocabulaire des institutions indo-européennes, Paris, 1969) : « par la formule, par la plante, par le couteau ». Elle a suivi l'évolution de la société héroïque des proto-hellènes, puis de la cité classique stabilisée, enfin de l'oecumène. La médecine en Grèce antique est plus connue à partir de l'époque homérique. Elle connaît un nouvel essor dans une société complexe au Ve siècle av. J.-C. avec Hippocrate.xe au Ve siècle av. J.-C. avec Hippocrate.
, Die erste bekannte griechische medizinisch … Die erste bekannte griechische medizinische Schule wurde um 550 v. Chr. im unteritalischen Kroton eröffnet, wo Alkmaion von Kroton lehrte, der Autor des ersten anatomischen Werkes; hier wurde die Praxis der Patientenbeobachtung begründet. Die altgriechische Medizin konzentrierte sich im Wesentlichen auf die Humoralpathologie oder Viersäftelehre. Die bedeutendste Rolle in der griechischen Medizin der Antike spielte der Arzt Hippokrates von Kos, bekanntester Vertreter der medizinischen Schule in Kos. Hippokrates und seine Schüler dokumentierten schriftlich ihre Erfahrungen, später zusammengefasst im Corpus Hippocraticum, in dem sich auch der Eid des Hippokrates befindet. Der in Rom tätige Grieche Galenos war einer der wichtigsten Chirurgen der Antike, dem zahlreiche kühne Operationen, einsch, dem zahlreiche kühne Operationen, einsch
, La medicina de l'antiga Grècia era una com … La medicina de l'antiga Grècia era una compilació de teories i de pràctiques que s'ampliaven constantment a través de noves ideologies i assaigs. En la medicina grega antiga es consideraven molts components, que entrellaçaven allò espiritual amb allò físic. En concret, els antics grecs creien que la salut es veia afectada pels humors, la ubicació geogràfica, la classe social, la dieta, els traumes, les creences i la mentalitat. Al principi, els antics grecs creien que les malalties eren «càstigs divins» i que la curació era un «regal dels déus». A mesura que van continuar els assajos, en què les teories es van provar amb símptomes i resultats, les creences espirituals pures sobre «càstigs» i «regals» es van substituir per un fonament basat en allò físic, és a dir, la causa i l'efecte.allò físic, és a dir, la causa i l'efecte.
|
